ЛЯ́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ля́пати і звуки, утворювані цією дією. За дверима чулось шелестіння сторінок, ляпання книжкою в стіл і сердите бурчання (Коцюб., II, 1955, 369); Вона вже скінчила їсти і тепер.. ляпала себе по щоці ложкою й прислухалась до того ляпання (Григ., Вибр., 1959, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 580.

Ля́пання, ня, с.

1) Хлопаніе.

2) Шлепаніе, плесканіе.

3) Бросаніе чѣмъ-либо липкимъ и мокрымъ.

4) Пачканіе, пятнаніе.

5) Звуки отъ ударовъ рукою.

6) — язико́м. Болтовня.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 392.