ЛЯ́ДКА, и, ж. Зменш. до ля́да. Швиденько подався [Охрім] у другий куток, та, трохи відсунувши якусь скриньку, підняв лядку, витяг з якогось темничка барильце (Вовчок, VI, 1956, 282); * У порівн. Вікна якісь чудні: на п’ять шибок — чотири внизу, а вгорі тільки одна, ..ще й одчиняється знизу догори неначе лядка (Н.-Лев., IV, 1956, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 578.