ЛЯГИ́, і́в, мн., діал. Час, коли лягають спати. Нерано, вже й пізні ляги минули (Коцюб., II, 1955, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 577.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ЛЯГИ́, і́в, мн., діал. Час, коли лягають спати. Нерано, вже й пізні ляги минули (Коцюб., II, 1955, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 577.
Ляги́, гів, м. мн. = Лягови. Іде він до неї о пізніх лягах. Чуб. II. 183.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 390.