ЛЮ́ТНЕВИЙ, а, е. Прикм. до лю́тня.

ЛЮТНЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до лю́тий². Вже втихла снігова буря і ще більш міцнів лютневий мороз (Ле, Мої листи, 1945, 69); // Який має (мав) місце, відбувається (відбувався) у лютому місяці. На вогневій Блаженки статечно розповідали комусь про лютневі бої за Гроном (Гончар, III, 1959, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 574.