ЛЮТЕРА́НКА, и, ж. Жін. до лютера́нин. Кому ж уже й бути святою, як не їй? Лютеранка, прийняла православіє, роздає наліво й направо пожертви… (Гончар, Таврія, 1952, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 573.