ЛЮ́СТРО, а, с., діал. Дзеркало. Побачивши себе у великому люстрі, хутко підвелась [Ніна] (Досв., Вибр., 1959, 231); Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки і виймала з вух дорогі сережки (Довж., І, 1958, 223); * У порівн. Затока ясніє перед хлопцем, як довгасте блискуче люстро (Донч., II, 1956, 276).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 573.

Лю́стро, ра, с. Зеркало. Морським милом умивалася, в ясне люстро виглядалася. Чуб. V. 579. Ум. Люстерко, люстеречко. В золотев люстерко видивлялася. Чуб. V. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 389.

лю́стро див. дзе́ркало.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 346.