ЛЮСТРИ́Н, у, ч., рідко ЛЮСТРИ́НА, и, ж., заст. Вовняна або напіввовняна тканина з глянцем. Привезли кармазину, люстрину, позументів; ото зараз пошили нам запорозькі жупани (Стор., І, 1957, 191); [Гапка:] А одежі в неї без ліку, без зносу, та все яка одежа!.. шуба котикова, синьою люстриною вкрита… (Кроп., II, 1958, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 573.

люстри́н = люстри́на — старо­винна вовняна, напіввовняна або шовкова тканина з глянцем; у Г. Квітки-Основ’яненка згадуєть­ся люстринова спідниця, у І. Котляревського — люстровий (люс­триновий) кунтуш; ознака замож­ності й високого соціального ста­ну. Привезли кармазину, люстрину, позументів: ото зараз пошили нам запорозькі жупани (О. Стороженко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 346.