ЛЮ́МПЕН, а, ч., фам. Людина з декласованих верств населення. Вони зовсім не матроси, а миколаївські люмпени, які не звикли воювати гарматами (Ю. Янов., І, 1954, 271); Все вишкребли [фашисти], що мали. Калік, німих, рахітиків, злодіїв, найманих люмпенів з усієї Європи, громил — усе поставили на кін (Довж., III, 1960, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 572.