ЛЮДОЇ́ДСЬКИЙ, а, е. Такий, як у людоїда, власт. людоїдові. За нами мчить зле — лютая погоня, якась орда велика, незчисленна, вона гукає, гоготить, регоче злорадним сміхом, людоїдським (Л. Укр., І, 1951, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 569.

Людої́дський, а, е. Принадлежащій людоѣду, ему свойственный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 388.