ЛЮДОЇ́ДСТВО, а, с. Споживання людського м’яса деякими племенами, які перебували на первісній стадії розвитку. Іноді війська набиралися з тубільних племен, у яких ще існувало людоїдство (Нова іст., 1957, 137); // Вживання людського м’яса окремими особами в період великих нестатків. Під час голоду в Туруханському краї на початку XIX ст. було багато випадків людоїдства (Іст. СРСР, II, 1957, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 569.

Людої́дство, ва, с. Людоѣдство. К. Досв. 112. Переносно: жестокое, безжалостное отношеніе къ людямъ. Що далі, то неначе лучче стає… розбійства того менше… людоїдства того нема. КС. 1883. IV. 773.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 388.