ЛЮДОЇ́ДНИЙ, а, е. Прикм. до людої́д. * Образно. Він в школу зирнув, аж бач: і там кривда сидить, стара людоїдка звірюка (Фр., XIII, 1954, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 569.

Людої́дний, а, е. Свойственный людоѣду, кровожадный. Желех. Ті прославляли війну людоїдну. О. 1861. І. 94.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 388.