ЛЮДОЛО́В, а, ч. Той, хто ловить людей, забирає їх у полон, використовуючи для своїх потреб. Схопили її людолови [турки], зв’язали мотузком і потягнули за конем (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 508); Йшла дівчина, чудом заціліла від нацистських людоловів (Ю. Янов., Мир, 1956, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 569.