ЛЮДОЖЕ́РНИЙ, а, е. Те саме, що людожерський. О. Телесницький уже бігав по класі, розмахуючи кровавою паличкою, і шукав нової жертви для свойого людожерного гумору (Фр., IV, 1950, 231); * Образно. За що жереш Іспанію ти, людожерний роде? (Тич., І, 1957, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 569.

Людожерний, а, е. Свойственный людоѣду, кровожадный. Людожерне панство завдавало (людям) неронівські інквізіційні муки. К. Кр. 25. Почули свіжу кров сі людожерні птиці. К. Дз. 11. Гучить з гармат стреляння людожерне. К. ЦН. 268.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 388.