ЛЮБИ́МИЦЯ, і, ж., перев. з означ. Жін. до люби́мець. Вона дуже хороша зараз, любимиця курсу, Любка! (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 562.