ЛЬО́ХА, и, ж. Свиня-самиця, свиноматка. Найбільше мороки завдавали їй свині. Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір’я (Коцюб., II, 1955, 51); Біленькі поросята коло льохи товпляться (Горд., II, 1959, 11); * У порівн. Наймички в його — вражі дочки, гладкі, ситі, як годовані льохи (Н.-Лев., IV, 1956, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 587.

Льо́ха, хи, ж. Свинья. Десятеро поросят одну льоху ссуть. Чуб. І. 315. Одну льоху маємо, та й ту вовки витягнуть з двору. Левиц. Пов. 183. Ум. Льошка. Шух. І. 212.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 385.

льо́ха — народна назва свині-самиці, свиноматки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 344.