Про УКРЛІТ.ORG

лусонути

ЛУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., фам. Підсил. до лу́снути 3. Цілий вік вони [гори] сваряться, На хвилину розбіжаться Мало-мало та з розгону Одна одну як лусоне (Манж., Тв., 1955, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 559.

вгору