ЛУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., фам. Підсил. до лу́снути 3. Цілий вік вони [гори] сваряться, На хвилину розбіжаться Мало-мало та з розгону Одна одну як лусоне (Манж., Тв., 1955, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 559.

Лусо́ну́ти, ну, неш, гл. = Луснути 5. А господарь… як лусоне його. Ном. 566. стр. 282.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 382.