ЛУСКОТІ́ТИ, ти́ть, недок. Підсил. до лу́скати. [Степан:] Ніби чуєш, що й кістки в тобі починають лускотіти, неначе почувають, що ось-ось прийде їм.. робота… (Кроп., II, 1958, 44); Пісні співає молодь… Аж заслухаються всі біля хати. Тільки насіння лускотить (Головко, II, 1957, 402).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 558.