ЛУСКА́, и́, ж.
1. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію. Пливе щука з Кременчука, Луска на ній сяє (Укр.. лір. пісні, 1958, 119); Над.. черепичними дахами будинків, схожими на риб’ячу луску, ..висіли безбарвні хмари (Чорн., Визвол. земля, 1959, 90); * У порівн. Левко поклав руку на широкий зріз [клена] в іскристих, мов луска, краплинах паморозі (Стельмах, Хліб.., 1959, 77).
2. Те саме, що лузга>́ 1. Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Л. Укр., III, 1952, 738); Наближалася зима, і знову мерзли ми в хаті і їли хліб наполовину з просяної луски (Сміл., Сашко, 1957, 126); — Хто такі, куди їдете? — запитав він, випльовуючи з рота соняшникову луску (Тют., Вир, 1964, 333); // Складові частини рослинних цибулин, шишок і т. ін. Лілії розмножуються також лусками цибулин (Озелен. колг. села, 1955, 227); Ягодоподібні шишки [ялівцю] складаються з 3 — 6 плодових лусок (Лікар. рослини.., 1958, 70).
3. чого, яка, перен. Складові частини якого-небудь покриття. В складі захисного озброєння багатих скіфів звичайні панцирі з бронзових чи залізних лусок (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 144); В культових будовах зруб маскується гонтовою лускою (Дерев. зодч. Укр., 1949, 54); З радістю дивилися [батько й син], .. як укривається вона [Пальміра] рожевою лускою черепиці і хвилястими пластівцями шиферу (Руд., Остання шабля, 1959, 517).
4. перен. Блискітки. Попадались маленькі озера, що грали лускою і тріпотіли, як срібна риба, кинута з річки на надбережну траву (Коцюб., II, 1955, 211); Згадалися рідні Копитки, і стара фортеця, і срібна луска швидкої річки у широкій долині (Собко, Нам спокій.., 1959, 11); Ось, здається, під самим сонцем блиснула срібна луска на якомусь птахові (Донч., І, 1956, 55).
5. перен. Про що-небудь зовнішнє, що прикриває справжню суть, зміст, характер чого-небудь. Як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот (Н.-Лев., II, 1956, 267); Чорні стіни здригалися, луску жалю з себе скидали (Черемш., Тв., 1960, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 557.