ЛУПЦЮВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. лупцюва́ти. Затялася [Орина] на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови (Стельмах, Хліб.., 1959, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 557.