ЛУ́ПАННЯ, я, с., фам. Дія за знач. лу́пати. Пристрасть завертала йому голову, а він давав приміту тої пристрасті лиш лупанням очей і сумом (Март., Тв., 1954, 257).

ЛУПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. лупа́ти. У слюсарні біля Домсової фабрики пищать і свищуть циркулярки, острячи [гострячи] знаряди до лупання каменю (Фр., VIII, 1952, 400).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 556.

Лу́пання, ня, с. Миганіе (хлопаніе глазами).

Лупа́ння, ня, с. Откалываніе, отламываніе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 381.