ЛУНКОУТВО́РЮВАЧ, а, ч., с. г. Знаряддя, за допомогою якого роблять лунки для сівби або саджання рослин. При роботі лункоутворювача, який прикріплюється ззаду плуга при оранці, на поверхні ріллі утворюються лунки ромбоподібної форми (Хлібороб Укр., 8, 1963, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 555.