ЛУНА́СТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що лунки́й. Над селом тиша, ніби перед боєм, тільки інколи розірве її лунастий постріл (Собко, Нам спокій.., 1959, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 555.