ЛУ́КОВИЦЯ, і, ж., анат. Розширена частина деяких органів, частин організму тощо. Нижній кінець кореня волоса дещо стовщений і називається луковицею (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 554.