Про УКРЛІТ.ORG

лудіння

ЛУДІ́ННЯ1, я, с. Те саме, що лу́дження. Навіть досвідчене око спеціаліста могло лиш приблизно визначити, чи нормально йде процес лудіння (Роб. газ., 29.VІІІ 1965, 2).

ЛУДІ́ННЯ2, я, с., діал. Одяг, вбрання. Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (Коцюб., II, 1955, 334); Молодиці і дівчата-відданиці виглядали як у свято, найкраще своє лудіння на себе повбирали, і воно на них, як жар, горіло, аж сміялося (Кач., Вибр., 1953, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 552.

вгору