ЛУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, що лудить. Поки робиться аналіз, лудильник працює всліпу (Роб. газ., 29.VІІІ 1965, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 552.