ЛУГОПА́РК, у, ч. Приміський луг, пристосований для прогулянок, відпочинку. У структуру міської забудови глибоко врізаються клини лісопарків. Система насаджень пов’язана із зовнішнім кільцем лісопарків, лугопарків, лісів (Знання.., 3, 1974, 20); Одним із чудових лугопарків є "Наталка". На узбережжі Дніпра серед луків темніють дубові гаї, ростуть окремі осокори, верби (Веч. Київ, 4.ІІ 1967, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 693.