ЛУГАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., заст. Бути лугарем. — Чи він в лузі лугарює, Чи він чумакує? (Щог., Поезії, 1958, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 552.

Лугарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Быть лугарем. Чи він в лузі лугарює, чи він чумакує? Щог. В. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 379.