ЛУГА́Р, я́, ч., заст. Той, хто переховується в лузі (у 2 знач.). Вітре-брате! З лугарями Ти носився над степами (Щог., Поезії, 1958, 460).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 552.