ЛУБКО́ВИЙ, а, е. Обкладений лубками (у 1 знач.). Повертається [Юхим] з сіллю в лубковім возі і ще з більшими турботами в голові (Ле, Ю. Кудря, 1956, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 551.