ЛУБ’Я́НКА, и, ж., розм. Виріб з лубу; лубок (у 2 знач.). Зібрані ягоди відразу ж складають у луб’янки або решета (Сад. і ягідн., 1957, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 552.

Луб’я́нка, ки, ж.

1) Повозка, обшитая лубомъ.

2) Осеннее жилище гуцульскихъ древосѣковъ: родъ шалаша, покрытаго лубомъ. Шух. І. 173.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 379.