ЛОЩИ́ТИСЯ, и́ться, недок., діал. Те саме, що лощи́ти. Стільчики, столики — все те новеньке, аж лощиться (Вовчок, І, 1955, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 551.

Лощи́тися, щу́ся, щишся, гл. Блестѣть, лосниться. Стільчики, столики — все те новеньке, аж лощиться. МВ. (О. 1862. III. 53).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 379.