ЛОЩИ́НА, и, ж. Те саме, що ви́долинок. Там, де колись на лощині вовки вили та лисиці нори рили, красується село Вовча Долина (Мирний, І, 1949, 179); Другий батальйон вирушив після обіду. Кілька годин ішли лощиною по дну міжгір’я (Гончар, III, 1959, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 551.

Ло́щина, ни, м. = Лощовина. На лощині пасеться стадо турів. К. Орися. (ЗОЮР. II. 203). Ум. Лощинка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 379.