ЛО́ЦМАН, а, ч. 1. Провідник суден, добре обізнаний з навігаційними умовами певної ділянки моря, річки, каналу тощо. Кінні козаки переходили уплав, а піших і запаси перевозили лоцмани на човнах і каюках (Стор., І, 1957, 397); Обережно проведений лоцманом через неширокий прохід між підводним камінням, він [теплохід] зайшов у тиху бухту (Собко, Скеля.., 1961, 7).
2. Невелика хижа смугаста риба родини ставридових, яка часто супроводить на далекі відстані пароплави і великих риб, головним чином акул.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 550.