Про УКРЛІТ.ORG

лоск

ЛОСК1, у, ч.

1. рідко. Блиск гладенької поверхні.

2. перен. Бездоганний зовнішній вигляд. За лоском цієї чемності обоє вони ще більше відчули, що вузол неприязні між ними зашморгується все тугіше (Баш, Надія, 1960, 233); В цих [XVII століття] школах і університетах шляхта здобувала не стільки знання, скільки зовнішній лоск (Іст. УРСР, І, 1953, 208).

ЛОСК2, у, ч., діал.

1. Безладдя.

◊ У лоск лягти́ — вилягти. У лоск лягла пшениця (Сл. Гр.).

2. у знач. присл. ло́ском. Безладно. З річки лоском вдаль несеться Праників удар (Фр., XIII, 1954, 181).

◊ Ки́нути (поки́нути) ло́ском — залишити у безладді. Як приїхали [Люборацькі] звідкільсь та коні випрягли, то так лоском і покинули все — так і лежало (Свидн., Люборацькі, 1955, 3); Олександра кинула все лоском у хаті й побігла на буряки (Коцюб., І, 1955, 63); Ло́ском лежа́ти — бути неприбраним, неупораним. [Степан:] У Трохима лежить все лоском у полі, так я оце йду прохати допомоги у добрих хазяїнів (Кроп., V, 1959, 138); Ло́ском ляга́ти — зовсім лягати; падати. Крик реготу знявся кругом неї і розкотився по всіх хатах. Люди — лоском лягають, аж за животи беруться (Мирний, III, 1954, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 548.

вгору