ЛОПУШНЯ́К, ч., діал.

1. род. а́. Лопух (у 1 знач.). Хліб Уляна загорнула в лопушняк і поклала в холодку (Тют., Вир, 1960, 238).

2. род. у́. Зарості лопуха. З високої трави й вухатого лопушняку раз у раз виринає вигоріла під сонцем кучма кучерявого волосся (Кол., Терен.., 1959, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 548.