ЛО́ПАТЬ, і, ж., чого і без додатка.
1. Широкий плаский кінець чого-небудь. Збільшити продуктивність праці [орача] можна було тільки за рахунок розширення лопаті наральника (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 399); Валька добував усіх сил, щоб затримати лопать крила біля землі (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 46).
2. Робоча, плоскої форми частина гребних і повітряних гвинтів, а також коліс, весел і т. ін. Вентилятор [двигуна] складається з чотирьох-шести лопатей (Підручник шофера.., 1960, 43); Ожили лопаті. Заграли пінні буруни. Корабель зрушив з місця (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 546.