ЛО́МІТ, моту, ч., діал. Ламання. Камінь.. з громовим ломотом грохнув собою в долину, розбиваючися о скалу (Фр., VIII, 1952, 226); Раз у раз чувся в діброві ломіт сухого гілля (Оп., Іду.., 1958, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 544.