ЛОМОВИ́К, а́, ч.

1. Візник, який займається перевезенням важких вантажів. Мореплавець-флотський, ..вантажник і биндюжник-ломовик відтоді [коли Одеса стала портом) стали справжніми господарями і порту, і міста (Смолич, V, 1959, 8).

2. Кінь, упряжка з возом тощо для перевезення важких вантажів. — А який транспорт? .. Двох парокінних ломовиків вистачить (Головко, II, 1957, 469); Скрізь велика й щербата кам’яна бруківка, наче спеціально вимощена для ломовиків (Кучер, Трудна любов, 1960, 198); * У порівн. Я за шістнадцять років, признаюся, мало зробив, та в цьому не тільки моя провина, але й провина керівництва, що дивилось на мене як на ломовика, який все вивезе (Довж., І, 1958, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 544.