Про УКРЛІТ.ORG

ломити

ЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. ло́млять; недок.

1. перех., розм. Те саме, що лама́ти 1, 2, 3, 6. Геть, вітри-розбійники, не шуміть, нашу любу яблуньку не ломіть! (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 46); Ломила я квіт калини, ломила я ружу (У. Кравч., Вибр., 1958, 118); Стучи! Стучи!..Ломи, січи Каміння, злото добувай! (Черн., Поезії, 1959, 69); Тиха вода береги ломить (Номис, 1864, № 3030); Ломлять донці збиту з поля шляхту, до річки притискують… (Кач., II, 1958, 451); — Він дав прилюдно запоруку, якої не ломить ні один варяг (Оп., Іду.., 1958, 348); Нині чогось у мене нога болить. Ломить вище коліна (Коцюб., III, 1956, 189); [Стара Бавмертиха:] І в грудях йому болить і в крижах ломить (Л. Укр., IV, 1954, 444); На світанку, коли все тіло ломить від утоми, хочеться задрімати (Перв., Невигадане життя, 1958, 289); — Та мене, правду кажучи, наче щось ломить (Мирний, І, 1949, 273); Старий Папаяніс нездужав. Ломить кості, тягне в попереку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 497).

◊ Го́лову ломи́ти — Те саме, що Го́лову лама́ти (див. голова́,). Зоня ломила собі голову над іншою загадкою: — Мені лише цікаво, яку штуку втне нам тітка Клавда (Вільде, Сестри.., 1958, 505).

2. неперех. і від чого, безос., перен. Бути у надзвичайно великій кількості. Ніде кінця не бачилось ланам, Од жовтих скирд ломило землю там (Щог., Поезії, 1958, 167).

3. перех., перен. Долати, бороти кого-небудь (про сон, утому і т. ін.). Сон мене ломить, і я засипаю (Фр., IV, 1950, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 544.

Ломи́ти, млю, миш, гл.

1) Ломать. Вітер віє, гілля ломить. Грин. III. 319. Дурень і м’яло ломить. Ном. № ЗОЗО. А милая по милому білі ручки ломить. Чуб. V. 265. Рядомъ встрѣчаются и слѣдующія формы: Ходить дівка по бережку, білі руки ломле. Мет. 18. Катря аж білі руки ламле. МВ. ІІ. 13. Сила ламле вже трухле дерево. К. Гр. Кв. XXXIII. Употребляются и формы: Ламніте ( = Ломіте). Грин. III. 540. Мати ламнить паляниці, кладе на стіл. Грин. III. 453.

2) О водѣ: размывать. Тиха вода береги ломить. Ном. № 1096.

3) Ломить, производить ломоту. У мене ломить спину.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 376.

вгору