ЛОКА́УТНИК, а, ч., політ. Той, хто оголошує локаут. Провокація локаутників не вдалася (Ленін, 20, 1950, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 542.