ЛО́ЗУНГ, а, ч. Те саме, що га́сло 1. Іскрівці несли лозунги революції в робітничі маси, організовували і спрямовували їх боротьбу (Біогр. Леніна, 1955, 54); — Хіба ви не знали раніш, що лозунг "Вся влада Радам" визначає лінію більшовиків на Україні? (Головко, II, 1957, 523); "За мир" — на щоглах пароплава на сонці лозунг тріпотав… (Тич., II, 1957, 273); Сергій з цікавістю розглядає наочні приладдя, розвішані по стінах лозунги (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 9); — А ми зробимо Радянську Росію яблуневою, грушевою, вишневою, персиковою!.. Треба на кожне подвір’я двадцять саджанців. І все! І всі будемо багаті! Ось мій лозунг! (Довж., І, 1958, 461).

Висува́ти ло́зунг — виступати з певним закликом. Свідомі робітники балканських країн перші висунули лозунг послідовного демократичного розв’язання національного питання на Балканах (Ленін, 18, 1950, 326); Під ло́зунгом чого, яким — керуючись певною ідеєю, певним принципом. Партія бере до уваги, що в історії її були випадки, коли під лозунгом внутріпартійної демократії відбувалися спроби докорінно змінити партійну лінію (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 541.