ЛОГІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до логіки (у 1 знач.). Логічні електронні машини є лише моделлю людського мозку (Наука.., 9, 1959, 20); Логічні категорії; // Заснований на законах логіки Лічильно-обчислювальна машина, крім математичних, виконує ряд логічних операцій (Вісник АН, 9, 1957, 9).

2. У якому є внутрішня закономірність; розумний, послідовний. З загальнофілософського погляду все наше мислення є образна концепція світу. Між тим, ми розрізняємо логічне і образне мислення, дві форми пізнання (Талант.., 1958, 49); Краса ції повісті не так в її ідеях, як в глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки (Л. Укр., V, 1956, 43); // Який відзначається стрункістю внутрішньої будови. Вона розіб’є його логічні фрази, ..скаже правду (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 128).

∆ Логі́чний на́голос див. на́голос; Логі́чний позитиві́зм див. позитиві́зм.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 539.