ЛОВИ́ТИСЯ, ло́виться; мн. ло́вляться; недок.
1. Потрапляти на гачок, у пастку тощо (про рибу, звірів тощо). Хоч лопни, а риба не ловиться (Номис, 1864, № 13517); [Петро:] А що, діду, рої ловляться? (Мирний, IV, 1955, 143); Взяли з собою всі рибальські снасті, Щоб риба нам ловилась в різній масті (Мал., Звенигора, 1959, 295).
На гачо́к лови́тися див. гачо́к; Отака́ (от така́) лови́сь — вигук, що вживається для вираження здивування. — Отака ловись! — каже голова. — Був Чіпка, а став Никихвор Іванович… Що то значить гроші! (Мирний, І, 1949, 377); Глянули на мене сірі очі.. Тільки очі — от така ловись! — Очі не хлопчачі, а дівочі (Вирган, В розп. літа, 1959, 1962).
2. за що, чого і без додатка. Хапатися, триматися за що-небудь. Олена піднесла обі долоні вгору й ловилася за вуха й за чоло (Март., Тв., 1954, 123); Великими руками ловилися [люди] землі (Стеф., І, 1949, 105).
3. перен. Сприйматися. Його слова ловились у польоті і подавалися з уст до уст (Фр., VI, 1951, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 538.