Про УКРЛІТ.ORG

лобуряка

ЛОБУРЯ́КА, и, ч., зневажл. Збільш. до ло́бур. — Хай він не думає, що Сергій такий от лобуряка. Він до всякої роботи беручкий (Мушк., Чорний хліб, 1960, 46); Сиволап скоса глянув на Савку. Здоровенний лобуряка, з розхристаними грудьми і чуприною на правому оці (Ткач, Плем’я.., 1961, 57); Закрутився фашист клятий — Нікуди тікати, Закрутився окаянний, Бісів лобуряка (Укр. думи.., 1955, 498); — А ви, лобуряки, оце так лекції вчите? — почав суворо гримати на школярів о. Лука (Вас., І, 1959, 122); * У порівн. Пріська.. гляне на Хіврю, як та грає зеленими очима, на Грицька, що спідлоба, мов лобуряка, світить своїми — і знову похилиться… (Мирний, III, 1954, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 536.

вгору