ЛО́БУРКА, и, ж., зневажл. Жін. до ло́бур. — Хіба гарно, як сусіди почнуть потріпувати мене лобуркою? — обізвалась моя жінка (Н.-Лев., IV, 1956, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 536.

Ло́бурка, ки, ж. см. значеніе лобурь по отношенію къ женщинѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 373.