ЛОБОДИ́НА, и, ж., розм. Одне стебло лободи. Живе, як сорока на лободині (Номис, 1864, № 2115); — Коли ви цього року не виполете одної лободини, то на той рік з цієї лободини виросте сто тисяч лободин (Вишня, II, 1956, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 536.

Лободи́на, ни, ж. Стебель лебеды. По городу ходила, лободину зломила. Н. п. Живе, як сорока на лободині. Ном. № 2115.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 373.