ЛИ́ШТВА, и, ж.

1. Вишивка у вигляді прямої гладі. — Я їй вишиваю сорочки, учу, як мережки шити, вербову лиштву, занизування (Мирний, І, 1954, 75); Пряма гладь, або лиштва, — це дуже тонке й точне вишивання (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 53); // Кольорова вишивана нашивка, кайма. Зоя йде пішки з дівчатами: у всіх білі вишивані сорочки, сині, червоні, зелені спідниці з лиштвами (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 274); На ногах [Наді] нові черевички і шкарпетки з лиштвою (Панч, В дорозі, 1959, 271); // Обшивка одягу (звичайно його нижньої частини). — Вже навіть лиштва посіклася до решти, — тереблячи, піднімає [Христина] вгору подолок спіднички (Стельмах, І, 1962, 155); Мама сіла дошивати Каті нове плаття, ..залишилося тільки підшити лиштву (Забіла, Катруся… 1955, 55).

2. Планка на прорізі вікна або дверей; наличник. Іван перескакує з розгону двометрову грядку квітника і впирається обома руками в лиштву вікна (Кол., Терен., 1959, 138); // чого. Довга планка, видовжений предмет і т. ін. Дубовик розкрив лантух, витяг лиштву сала (Епік, Тв., 1958, 560).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 505.

Ли́штва, ви, ж.

1) Вышивка бѣлыми нитками въ видѣ глади. Чуб. VII. 427. Вас. 193. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва? Чуб. V. 165. А мені хрещена мати лиштву вишивала. Шевч. 461.

2) Обшлага рукавовъ мужской или женской рубахи. Гол. Од. 13, 20, 28. Вообще обшивка, оторочка въ рубахѣ или юбкѣ.

3) Планка. На шпарках лиштва. Н. Вол. у. Боковыя планки въ крышкѣ сундука. Вас. 150.

4) Наличникъ (въ окнахъ, дверяхъ).

5) Продольный брусокъ створчатаго окна. Ум. Ли́штовка. Вас. 149.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 367.

ли́штва —

1) старовинна вишив­ка білими нитками у вигляді пря­мої гладі; спосіб вишивання та­кий, що шитво з обох боків полот­на майже однакове; вишивка зазвичай стилізована: листя, квіти, геометричні візерунки, «вивід гар­бузовий» («огірковий»), стежка «гу­сяча» («свиняча»), «баранячі ріж­ки», «метелики», «ключі», «зірки», «качки» та ін. А мені хрещена мати лиштву вишивала (Т. Шевченко);

2) народна назва обшивки одягу (звичайно його нижньої частини); у цьому разі сама лиштва стала означати поділ сорочки. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва? (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 337.