ЛИ́ЧЕНЬКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до лице́ 1, 4. Червоною китайкою Личенько накрито (Укр.. лір. пісні, 1958, 356); Сама мила, невеличка, І очі сивенькі, Коси довгії русяві, Личенька повненькі (Рудан., Вибр., 1959, 458); * Образно. Усміхни, народ, своє личенько! (Тич., II, 1957, 186).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 501.