ЛИЦЕМІ́РСТВО, а, с. Невідповідність слів, учинків справжнім переконанням, намірам, почуттям. [Д. Ж у а н: ] По-вашому, се легко — утопитись у тім бездоннім морі лицемірства, що зветься кодексом чеснот лица́рських? (Л. Укр., III, 1952, 410); // Удавана сердечність, доброзичливість, якою приховують лихі наміри; нещирість. Вона вірила в ці співчуття.. Раптом виявляється, що все це — жалюгідне, бездушне лицемірство! (Руд., Вітер.., 1958, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 501.