ЛИХОСЛІ́В’Я, я, с. Уживання лайливих, соромітних слів. Алкоголізм, хуліганство, лихослів’я та інші супутники капіталізму не сумісні з соціальною суттю нашої країни. (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 91); // Грубі, недоброзичливі слова і вирази, вживані щодо кого-небудь. Він назвав її дурною бабою, ..і Мокрина, яка звикла до лихослів’я чоловіка, взяла батога, стьобнула ним спочатку чоловіка, а потім повела коні (Стельмах, II, 1962, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 498.